Фрідріх Ані: "Мені не вистачає мій безвісти"
ChroniquesDuVasteMonde.com: Ваш новий роман заснований на правдивій, дуже трагічній історії. що зробило значні заголовки вісім років тому.
Фрідріх Ані: історія подій - дев'ятирічна Пеггі Кноблох, яка зник у 2001 році в районі Хоф у Франконії. Від самого початку я дуже уважно стежив за звітами і отримував додаткову інформацію через свої контакти з офісом з питань зниклих осіб. Звичайно, я змінив випадок для роману.
ChroniquesDuVasteMonde.com: Що сталося тоді?
Фрідріх Ані: Дівчинка раптово пішла і не з'явилася до сьогодні. Не мертвий або живий. Душевно відсталий чоловік був заарештований. Спочатку він зробив визнання. Через півтора дня він скасував його, але це не допомогло йому, тому що його адвокат був занадто слабким. Пізніше його засудили за вбивство. Він психіатр і продовжує стверджувати свою невинність. Досі немає доказів, немає трупа. Тепер інший адвокат намагається повторити судовий розгляд, тому що є чітко неправдиві свідчення та грубі помилки у слідчих роботах.
ChroniquesDuVasteMonde.com: Зникли і пропали є центральною темою ваших книг. Чому?
Фрідріх Ані: Для мене це тема життя. Я завжди хотів піти. Одного разу я був справді втраченою людиною. У 18 років, я був у від'їзді протягом декількох місяців і був обшуканий поліцією. Не питайте мене, де я був - не скажу.
ChroniquesDuVasteMonde.com: Ви познайомилися з розповідями про поліцейського півдня Табора. "Смерть не заборонена" тепер у третьому випадку комісар і колишній монах Полоній Фішер.
Фрідріх Ані: Так. І це буде останній.
ChroniquesDuVasteMonde.com: Чому це?
Фрідріх Ані: Мені не вистачає моїх людей. І тому Табор повернеться на південь.
ChroniquesDuVasteMonde.com: Майже легендарний слідчий безвісти, який прощався кілька років тому без будь-яких великих слів і теж зник. Де він був?
Фрідріх Ані: Він працював офіціантом у Кельні. Тепер він наймає детективне агентство і може діяти поза поліцейськими структурами. У сенсі, як фрілансер. Я сподіваюся, що зможу розвиватися, коли пишу. Після чергового поліцейського випуску роман мені все одно. Мені цього просто не вистачає.
ChroniquesDuVasteMonde.com: Повернення з півдня трохи раптово.
Фрідріх Ані: Мені навіть хотілося, щоб він з'явився в "Totsein barred". Мені сподобалася ідея дозволити двом різним комісарам зіткнутися. Видавець вирішив проти цього.
ChroniquesDuVasteMonde.com: Де найбільші відмінності між рибалкою і півднем?
Фрідріх Ані: Південь - інтуїтивна людина. Він має обличчя людини і є особистим копом. Фішер дуже раціональний. Хоча він здобув глибокий духовний досвід через свій досвід в монастирі, він звертається до інших людей з великою прохолодою і тверезістю.
ChroniquesDuVasteMonde.com: Разом, обидва вони є сценою своїх справ - і знову, Мюнхен з'являється в ваших романах, як це було в цей час. Яке значення для вас має місто?
Фрідріх Ані: Це моє місто, я його добре знаю. Для мене Мюнхен так само божевільний, як і інші великі міста. Якби я жила в іншому місці, мої історії були б в іншому місці.
ChroniquesDuVasteMonde.com: Чи можете ви уявити собі життя десь ще?
Фрідріх Ані: Ні. Куди мені йти? Я - примусовий мюнхен. Я просто не можу піти.
