Любов в літературі: кращі секс-сцени з нових книг

Ребекка Джеймс: "Правда про Алісу"

Саме в цій точці в книзі Кетрін і Мік збираються разом заслужено. Допомога душі, яка негайно веде до вагітності і тим самим до великого щастя:

Ми сидимо пліч-о-пліч на ліжку, спиною до подушок, схрестивши ноги, разом коліна. Ми говоримо про музику, наші улюблені групи, наші улюблені пісні. Ми кожний п'ємо три чашки чаю та поділяємо шоколадний брусок з майже порожнього холодильника. Майже три години, Мік трохи ковзає вниз, лежить на боці і дивиться на мене, головою на подушці. - Ляжте, - каже він. - Ви повинні бути втомленими від собак. Я також ковзаю нижче, поки не будемо поруч один з одним, обличчя близькі один до одного. Мік торкається мого обличчя кінчиком пальця, натягуючи лінію на мою щоку, на мою підборіддя, на мою шию. "Ти прекрасний", говорить він. Ми цілуємося, тиснемо тіла, роти міцно з'єднуються. І ми йдемо так добре, так природно, і незабаром ми задихаємося і напружуємося від спеки і бажання. Він посміхається і цілує моє лоб. "Але ми можемо спокійно, це не поспішає, я можу чекати, я не хочу вас тиснути". Але я знаю, чого хочу, і ідея чекати ще довше розчаровує достатньо, що тільки більше сили в моїй рішучості. Я похитаю головою і сором'язливо посміхаюся, візьміть його за руку і покладу його рукою. Потім я наближаюся, поки наші тіла не зближуються і не притискають мої губи до його.

І в цьому роман:

"Я не був на похороні Аліси", починає ця книга. "Оскільки я вже ненавиділа Алісу і була рада, що вона мертва, тому що Аліса зробила зі мною, Аліса знищила моє життя ..." Ми вже знаємо дуже багато. Але розумний психо-трилер може впоратися з цим, якщо зрадити на самому початку, що лиходій отримає своє справедливе покарання. Тим більше, що в ретроспективі, жах розгортається повільно. Те, що розповідач вважається спорідненою душею, стало кошмаром: Аліса, її найкраща подруга, людина, якій вона сама довіряє найсумнішу таємницю, виявляється сталкером. І не перестаньте мучити її, поки її життя не стане руїною. Жах, який кожна жінка може зрозуміти негайно. Тому що ми всі пережили це «в малих»: тільки на початку, часто в період статевого дозрівання. Але страх глибокий. Саме тому ця тема і цей трилер дійсно вражають нерви. (T: Tanja Handels, 320 стор., 19.95 євро, Wunderlich, від 22.10. у торгівлі)

Моніка Хельфер: "Перш ніж я можу спати"

Психіатр Йозефін Барток має більше проблем на тарілці, ніж вона може переварити. І вона вирішує просто вирватися зі старого життя. Але не без роз'яснення важливого питання з дочкою:

"Як жінка розуміє, що людина хороша в ліжку, Карла? Небеса, не виглядай так! Ти двадцять шість, а я твоя мати, ну?" ... Карла пішла на кухню і прийшла з великим склом. Вода назад. Вона випила її за один раз. Потім вона сказала: "Наприклад, якщо ви отримаєте три рази поспіль, і він може зробити це чверть секунди". - Дякую, - сказав Джозі. - Це нормально, - сказала Карла.

І в цьому роман:

Хосі Барток, психіатр, дружина, мати двох дорослих дітей, багато втратила: після операції на раку обидві груди, після 20 років шлюбу, її чоловік, який раптом визнає свою гей-поведінку. Але Джозі ніколи не втрачає свого сухого гумору. Щоб піти першим, вона подорожує до Греції - і заздалегідь запитує дочку швидко, з якої можна розпізнати хорошого коханця. Це рідко трапляється: книга, яка є одночасно смішною і розумною. Тому ми щиро рекомендуємо вам цей роман. (223 стор., 17,90 євро, Deuticke)

Ліза-Марі Дікрейтер: "Дихання під водою"

Незадовго до того, як сімейна трагедія пройшла свій шлях, син Симона має ще одну гарячу справу - поки не втрутиться Дев'ятий Бетховен:

Вона відривається від нього. Потягніть колготки і трусики на коліна і викиньте м'яч ногами. Скеля летить ззаду. Швидкість хвилює його. - У вас гума? «Звичайно.» Його рука блукає назад до кучерявого волосся. "Тоді вниз з ним." Вона розстебнула джинси. Пряжка ременя б'є по клавіші ліжка. Він звільняє її від неї, вона звільняє його від шорт-боксера. Вони заплутуються. Знову гучний, щасливий сміх. Десь дзвонить мобільний телефон. Дев'ятий Бетховен. Її рот торкається його живіт. Дев'ятий Бетховен! Він випрямляється і нахиляється до тумбочки. "Не відповідайте ..." На дисплеї блимає татовий мобільний телефон. Людина, це два години ранку!

І в цьому роман:

Любимо говорити: "Час зцілює всі рани". Але з шахтарями час не загоюється. Через рік після того, як була вбита шістнадцятирічна дочка Сара, біль так само велика, як і в перший день. Особливо матір Сари Анна не може уявити собі життя без Сари. Вона спить в ліжку своєї покійної доньки і розмовляє з нею в думках. Їх відчай майже змушує їх навіть вбивати себе. Батько Джо безпомірно намагається наблизитися до дружини. Син Саймон повертається додому, щоб піклуватися про матір. Ліза-Марі Дікрейтер розповідає у своєму дебютному романі з різних точок зору членів сім'ї, що відчуває, як втратити кохану людину. Це звучить жахливо - але це написано настільки великим і викликає спонукання, що ви в кінцевому підсумку викладаєте книгу не сумно, а захоплено. І сподівався на інший роман автора. (269 стор., 19,90 євро, Bloomsbury Berlin)

Конрад Хансен: "Чоловіки з моря"

Інші країни, інші митниці. Це було справедливо навіть у стародавніх вікінгів. А хто тепер вважає, що ці сильні чоловіки були найбільшими розпусниками далеко і широко, повинні випробувати їх тут у дії ...

- Розберися зі мною, Свен Габельбарт, - сказав Мелкорка. Вона плескала руками, а покоївки підійшли і випустили свічки навколо ліжка. Потім королева піднялася з ліжка і роздяглася. Під білим халатом вона носила іншу павутинну тканину, і коли вона її відклала, вона стояла гола в м'якому світлі свічок. Тепер покоївки принесли кілька маленьких золотих баночок, і Мелкорка сказала Свєну: "У моїй рідній країні, звичайно для чоловіка, щоб помазати жіноче тіло, перш ніж він відвідує її вперше, хочете, Свен Габельбарт?" Під час своєї діяльності Свен кілька разів шукав погляд Скарті, але, як і інші послідовники, він, здавалося, мав тільки очі на прекрасне тіло Мелкорка. "Слухай, Мелкорка," Свен почав нерішуче говорити, "мені не подобається, що ти показуєш мого народу голою і створюєш враження, що ти хочеш зробити це перед собою зі мною Данці вважаються непристойними. "Я дочка короля Мирк'яртану", - сказала Мекорка, коли її слуги почали терти тіла запашними салями. В Ірландії жодна людина не боїться спарювати жінку на очах інших, якщо тільки йому не вистачає робочої сили, я повинен припустити, що це так з вами, Свен Габельбарт? Хіба твій півень не достатній, щоб заповнити мою дірку? Вона лягла на ліжко і розсунула ноги. - Ляжи мені, - сказала вона темним голосом, - дочка Мирк'яртана твоя. Дві служниці прийшли до Свена і готувалися роздягнути його. Але він відсунув її вбік і нахилився назад по подушці. "Давай, я розкладу ноги для тебе", - закричав Мелкорка. "Тепер приходьте і штовхайте мене!" Зачаровані, чоловіки дивилися на свою стать, завиваючись з темним волоссям. З іншого боку, Свен Габельбарт виглядав настільки збентеженим безсоромністю Мелкорка, що він безпорадно озирнувся навколо себе і, мабуть, віддав перевагу бігти. Ніколи раніше, каже Бьорн, якби він бачив інакше контрольовану людину в такому збентеженні. (С.342 f.)

І в цьому роман:

"Давним-давно ..." Це початок казок і історій, які розповідають про минуле. Магія і мантра для вступу в царство фантазії. Кожен, хто потрапляє туди, відчує диво, коли слова створюють інші світи. І сила хорошого оповідача. Одним з них є цей історичний роман. Бьорн Хасеншарте - його ім'я, благословенне рятувальним даром цікавих історій. "Чоловіки з моря" - це повторне відкриття. З 1992 року не було написано кращої саги вікінгів. Дикий Sittengemälde, для всіх "Wickie" шанувальників, які виросли. (576 стор., 14,99 євро, Гофман і Кампе)

Кен Фоллетт: "Падіння титанів"

Англійський Лорд, який закохується в господині? Це не може йти добре, чи не так? На даний момент, принаймні, вони не думають про соціальні конвенції або про майбутнє, а просто йдуть:

Він схопив обома руками по пояс і розірвав тканину навпіл. Етель вдихала від шоку, але не заперечувала, навіть коли Фіц досліджував її рукою. Миттєво вона розсунула ноги. Вона закрила очі і важко дихала, немов бігла. Фіц підозрював, що ніхто ще не доторкнувся до неї, і м'який голос порадив йому не використовувати її невинність, але його бажання було занадто напруженим, щоб він почув голос.

І в цьому роман:

Уявіть собі, продюсер «Перл-Харбор» Джеррі Брукхаймер зробив би «Войну і мир» Толстого для двадцятого століття, а для екрану - літаки, танки і багато вибухів. Крім того: коктейль любові, пристрасті і сексу.Виконавці: англійський граф, який шпигує в Росії напередодні Першої світової війни; валлійська покоївка, яка шукає справжню любов через кордони в класі; російський дворянин із темним минулим; німецький військовий аташе з катастрофічним нахилом, а також англійський король, останній цар, американський президент і німецький кайзер. Головну роль у лютому роману Кен Фоллетт, однак, безумовно відіграє сам ХХ століття. (Т: Райнер Шумахер / Дітмар Шмідт, 1022 с., 28 євро, Люббе)

Ульф Гайерсбах: "подарунок Маханделса"

Ignaz Machandel - урод - короткий і примхливий, але обдарований кухар. З його їжею він виграє серце прекрасної Лусетти у 18 столітті:

Мачандел підняв голову, нахилившись вперед, а волосся зачіпали передпліччя. Було спекотно, і він здивував його, щоб побачити рожеві груди. Він був здивований, де б вона не посилала свої ніжні поцілунки. ... "Я тебе обожнюю", - відповів він. Нахиливши голову. Поцілував її, де його рот просто завжди приходив ... Серце було до шиї. Все це було настільки незвичайно чудовим, що очі були мокрими від радості. Якби вони любили один одного в наступні дні, повітря ззовні було повним і ясним, сонце було славним і красивим, і гордо вона проклала свій шлях. Лише кожні кілька годин вони проникали на кухню і пожирали все, що вони хотіли.

І в цьому роман:

У новітній літературі існує традиція химерного ботаніка з одним, надзвичайним талантом. У романі Патріка Зюскінда «Парфуми», безпринципний Жан-Батіст Гренойль має абсолютний нюх. Щоб скласти один, всепроникний аромат, він буквально переходить через мертві тіла. Роберт Шнайдер винайшов сина гірського фермера Йоханнеса Еліаса Ольдера, незрозумілого музичного генія з абсолютною висотою. І тепер Ігнац Махандел, горбатий маленький з можливістю запам'ятати тисячі ароматів і готувати свої твори, французи 18-го століття до розуму. Ця ідея дуже нагадує своїх попередників. І все ж роман Геєрсбаха - це не просто копія. Його мова порушується з ним, віддаючись ароматам печених пелюстків троянд, м'ята, гарячого шоколаду і сплеск вапняного вершкового крему. Ви просто хочете зробити три речі: читання, читання та харчування. (240 стор., 19,90 євро, ковчег)

Том Рахман: "Недосконалий"

Непопулярний менеджер по найму зустрічає чоловіка, якого вона тільки що випустила на літак, але не впевнений, що знає, що вона відповідає за втрату роботи; тому що він фліртує з нею, і вона жадає любові, вони зустрічаються після посадки в її готельному номері:

Він вимикає телевізор і кидає пульт в кут. Він розстебнув її блузку і розірвав її. Він тягне застібку-блискавку, штовхає штани вниз і геть. Вона тепер має тільки похоронний чорний бюстгальтер і сині трусики бабусі. Вона захищає руки на грудях і б'є ноги один над одним. - Чи можна вимкнути світло? "Нехай це займе ще одну секунду", говорить він. - Ти не роздягається? "Ей, не прикривай." - Але тут так яскраво. - Я хочу бачити тебе. - Але ви все ще одягнені, і я лежу тут з цим бюстгальтером і цим. Вона розсміялася. "Почекайте, не чекайте, не тягніть ковдру". Чи не можу я? - Там залишилося ще одна точка. Його тон змінюється. Його голос стає холодним. - Дуже маленький. Його очі рухаються вздовж її тіла. - Скажіть мені одну річ, пропустіть бухгалтерію. Вона заморозила під льодом на ім'я. - Чому, - продовжує він, - чому ви, міс Бухгалтерія, вистрілили всі люди там? Він стоїть біля ноги і дивиться на неї. - Ну, - каже він. Поясніть це мені.

І в цьому роман:

Журналістів зазвичай зображують як героїв у романах: відважні бійці, як Майкл Бломквіст у «Трилогії тисячоліття» Стіга Ларссона. Правда полягає в тому, що більшість з них є тривожними, нездійсненими клерками мрії, як у великому дебюті Тома Рахмана. З десятка різних точок зору, 35-річний американець, сам журналіст, розповідає про працівників невдалої англомовної газети в Римі. Скучений письменник-некролог раптово переживає справжню трагедію; економіст живе з мрійником, що лежить на кишені; самотній паризький кореспондент вигадує відчуття від відчаю; Менеджер закохується в редактора, який вона просто випустила ... Що починається як головоломка вписується в чудову книгу про сім'ї, реальних і тих, хто є нашими однолітками. А про кохання, про інших людей, і про, здавалося б, старомодний продукт: газета друкується на папері. (Понад: Pieke Biermann, 400 стор., 14,90 євро, dtv)

Томаш Елой Мартінес: "Пургаторіо"

Чи можете ви перевезти когось? Бо туга сильніше смерті? Емілія ще мріє про Сімона.Вона твердо переконана, що він живе, хоча ескадри смерті вбили його десятиліття тому в Аргентині:

Почуття фальшивої любові, яке Емілія мала у шлюбну ніч, чудесним чином зникла на наступний день у незручному причалі корабля, який залишив Ресіфі. Як Симон погладив її живіт, утримуючи валізи в салоні, вона відчула вогонь збудження, яку вона тримала глибоко всередині своєї першої менструації. Нарешті, вона могла годувати її без прикраси невинності і католицької провини. Вона лягла на ліжко і попросила Сімона раз і назавжди розірвати її. Але Сімон не поспішав. Він хотів розширюватися кожну хвилину, розбивати його на повільні шматочки бажання, входити в тіло Емілії всіма своїми почуттями. Поїдьмо повільно, мила, - сказав він. Це перший раз для вас. Вона була нетерпляча і не розуміла, чому чоловік затримує проникнення. Не повільно, - закликала вона. Чи був цей християнин? Нічого в цей момент вона не хотіла постраждати, зіпсувати, розчленувати. Коли вона була маленькою дівчинкою з семи-восьми років, кухар сказав їй, щоб вона була принижена, як смерть. Вони відчували б той самий біль, що і смерть, але з цим болем починаються всі Божі пожадливості. Вона залишила ініціативу Сімону, який роздягнув її і вперше виявив рожевий родимок на правому сідниці, як десять центаво монети, зупиняючись на невеликій зморшці апельсинової кірки, що з'явилася на одному стегні. Все, тому що вона була ще невинною, - сказала вона собі, - з її цілими роками все ще незаймана і вже целюлітна, і він лизнув ніжну, майже невидиму лінію пуху, що вела вниз від пупка до центру її буття. Вона закрила очі, коли, до того ж, він відкрив губи мовою і потрапив у слину. Як тільки вона відчула його запах і лагідність, її серце пройшло, воно ніколи не було таким биттям, і вона думала, що вона не буде витримати це занадто довго, але це вдарило ще важче, коли Сімон лизнув її стегна мовою.

І в цьому роман:

Сімон зник. Тридцять років тому він і його дружина були заарештовані в період військової диктатури, як тисячі інших чоловіків, жінок і дітей в Аргентині. Емілія знову була вільна, її батько нарешті був одним з найвпливовіших людей, які тягнули струни на тлі режиму. Чи був він за нелюбимим зятем? Емілія не може похитнути підозри, вона шукає свого Симона десятиліттями. Коли він нарешті стоїть перед нею в ресторані в Нью-Джерсі, він, здається, не витримав день. Рухомий роман Томаса Елой Мартінес є книгою великої, відчайдушної любові, людського життя, зруйнованого диктатурою, спустошеною сім'єю. Він також є вражаючою книгою про одну з найтемніших глав Аргентини. (За: Пітер Швар, 304 стор., 19.95 євро, С. Фішер)

Метт Хейг: "Радлі"

Секс вампірів явно переоцінений. Недарма після того, як Стефані Мейер збільшила тугу до нестерпного. Отже, як ви повинні уявити Белу і Едварда через 20 років? Ось уявлення про повсякденне життя і ніч (секс) стриманих кровососів: "Пийте кров!", Хмуриться Хелен і енергійно тягне ковдру ближче до нього. - Це все, що ви маєте на увазі? "Так, дуже багато!" Він відповів занадто швидко, і тепер йому доведеться зіткнутися з правдою за своїми словами. Правда, що сумно повторюється. - Так, це так. Олена не хоче сперечатися з Петром. По-перше, їй не вистачає енергії. А потім вона уявляє собі дітей у своїх ліжках, які можуть почути кожне слово. ... Терміново вона просить чоловіка спокійно, але не вірить, що він її чує взагалі. Проте, його тирада ніколи не закінчується, і ні її гнів, який вона, здається, не контролює, як і все, що відбувалося в цей кривавий вихідний. І вона лежить там, роздратовує себе так само, як і Петро, а він не дає їм проскочити сіль у відкриту рану їхнього шлюбу. "Я не розумію", говорить він зараз. Ми не пили кров один від одного, це було завжди весело, було весело, але тепер ми нічого не робимо, крім того, щоб поїхати в театр і дивитися п'єси, які не мають кінця Ось що ми є, Хелен, ми - проклятий шматок. Вона не може відповісти, вона вказує на стукання болю в голові. Очевидно, вона провокує черговий агресивний спалах на чоловіка. Він головний біль! "Ну, я можу сказати вам, у мене є." Ми всі страждаємо від головних болів, нудоти, відсутності енергії, болючих, зношених суглобів, і у нас немає абсолютно ніяких підстав вставати вранці.І єдине ліки, яке нам допомагає, ми не повинні приймати. "..." Вже пізно, Пітер, "шепоче вона." Давайте просто заснути ".

І в цьому роман:

Нарешті, ми знаємо, що насправді турбує наслідки синяків Стефані Мейєра: не цнотливість і кітч, а цілком витрачений опис абстинентної сім'ї вампірів у повсякденному житті. Як нам розповісти дітям? З яким фактором захисту від сонця ми його змащуємо? І як це відбувається в ліжку, коли вдень занадто багато влади. Це ті питання, які дійсно роблять цих неживих живими. І це розумний, смішний, але захоплюючий роман-вампір, якого ми чекали на весь трендовий тренд над переслідуванням. Найкрасивіше спокутування, оскільки є часник, свята вода і срібні купи. (Понад: Фрідеріке Левін, 432 с., 19,95 євро, Kiepenheuer & Witsch)

Джонатан Франзен: "Свобода"

Так сталося: Джої - тільки що вийшла заміж - має на увазі лише одну річ: вирівнюючи сестру свого колеги по коледжу. І ось він зараз з прекрасною Дженною, але, на жаль, він проковтнув його обручку раніше. Аварія, коли він розглядав, куди йти з гарним шматочком під час розгону

У першому ранковому світлі південної півкулі він прокинувся з могутньою лінією, тривалість якої не мала натяку на сумніви. Він сів і подивився на клубок волосся Дженни, її злегка розкриті губи, м'яку, пухнасту розмах її щелепи, її майже сакральну красу. Тепер, коли світло було краще, він не міг повірити, наскільки глупо він був у темряві. Він послизнувся під кришками і м'яко підвів її до хреста. - Зупиніть це! - сказала вона голосно. - Я знову намагаюся заснути. Він притиснув ніс між лопатками і вдихнув пачулі. - Серйозно, - сказала вона і вистрілила з нього. "Що я можу зробити, щоб переконатися, що ми були до трьох?" - Це було не три, - пробурмотів він. "Але це відчувалося так, як п'ять!" - Тепер п'ять. Не кажи, я маю спати. Він лежав нескінченно, спостерігаючи за своїм персоналом, намагаючись тримати їх у вертикальному положенні. Ззовні вийшли стерв'ятники, далекі стукіт, ворони півня, сільські звуки звідусіль. В той час, як Дженна продовжувала спати або просто прикидатися, в його кишках вибухнула сум'яття. Проти свого найбільшого опору повстання збільшилося до тих пір, поки він не досяг терміновості, яка поставила б усіх на своє місце. Він увійшов у ванну і замкнув двері. Його бритва мала кухонну вилку, яку він приніс з собою на найнезручніше завдання перед ним. Він присідав там, притискаючи її до потіння рукою, коли лайно вислизало з нього. Було багато двох, трьох днів. Через двері він почув дзвінок дзвінка телефону в 6:30. (...) Дженна постукала у двері. - Що там відбувається? "Один момент!" - Що ти робиш там, дрочити? "Я сказав, в один момент, у мене діарея". "Боже, ти можеш принаймні дати мені тампон?" «Правильно!» На щастя, кільце з'явилося у другій ковбасі, яку він розвалив. Щось важке в середині курсу, чисте коло в хаосі. Наскільки він міг добре, він вимив руки в забрудненій воді, поламав рум'янець і відніс кільце до раковини. Шторм був жахливий. Він очистив руки, подзвонив тричі милом, в той час як Дженна поскаржилася на двері, через двадцять хвилин був сніданок. І те, що він зараз відчував, було дивним, але він відчув це ясно: коли він, кільце на безіменному пальці, вийшов з ванної, і Дженна пробігла повз нього і відразу ж хиталася знову, викрикуючи і проклинаючи над сморід, він був інший людина. Він бачив це людину настільки чітко, що він був як би поза ним, він був людиною, яка взяла своє лайно, щоб повернути своє обручку.

І в цьому роман:

Франзен працював над цією книгою протягом дев'яти років, що зараз викликає сенсацію (журнал "Час" взяв чоловіка на титул), а також нас дуже схвилював. Франзен розповідає про берглундів, сім'ю, з якої кожен хоче вийти. Перш за все, Патті, мама середнього класу з невиконаними прагненнями, присвяченими жалю до себе, алкоголю і, нарешті, кращого друга свого чоловіка. Блискуча розвага, стильна література. (B: Bettina Abarbanell / Eike Schönfeld, 736 стор., 14,95 євро, Rowohlt).